правилам існування людей у суспільстві, яка зав­дає шкоди об'єктам нападу, завдає фізичних і мо­ральних травм людям. Причини появи агресії в дітей можуть бути дуже різними. Виникненню агресивних рис сприяють також деякі соматичні захворювання.

ПРАВИЛА РОБОТИ З АГРЕСИВНИМИ ДІТЬМИ

Шпаргалка для вихователя:

1. Бути уважним до потреб дитини.

2. Демонструвати модель неагресивної пове­дінки.

3.  Бути послідовним у покараннях дитини, карати за конкретні вчинки.

4. Покарання не повинні принижувати дитину.

5. Навчати прийнятних способів вираження гніву.

6. Давати дитині можливість виявляти гнів безпосередньо після фрустрації.

7. Навчати розпізнавати свій емоційний стан і стан оточення.                                                  

8. Розвивати здатність до емпатії.

9.  Розширювати поведінковий репертуар дитини.

10. Відпрацьовувати нові способи реагування в конфліктних ситуаціях.

11. Вчити брати відповідальність на себе.

ПРАВИЛА РОБОТИ З ГІПЕРАКТИВНИМИ ДІТЬМИ

Шпаргалка для дорослих:

1. Давати завдання на початку дня, а не ввечері.

2. Поділяти роботу на коротші, але частіші періоди. Використовувати фізкультхвилинки, паузи, переключати увагу. 

3. Бути драматичним, експресив­ним педагогом.

4. Знизити вимоги до акуратності на початку роботи, щоб сформува­ти почуття успіху.

5.  Посадити дитину під час за­нять поруч з дорослим.    

6. Використовувати тактильний контакт (елементи масажу, дотику, погладжування).

7.  Домовлятися з дитиною про певні дії заздалегідь.

8. Давати короткі, чіткі й конк­ретні інструкції.  

9. Використовувати гнучку сис­тему заохочень і покарань.

10. Заохочувати дитини одразу, не відклада­ючи на майбутнє.

11. Дати дитині можливість вибору.

12. Намагатися у вечірній час обмежити фі­зичну активність.

13. Залишатися спокійним.

                                                  РОБОТА 3 ТРИВОЖНИМИ ДІТЬМИ 

Слово «тривожний» з'являється у словни­ках з 1771 року. Існує багато версій, що пояс­нюють походження цього терміна. Автор однієї з них вважає, що слово «тривога» озна­чає тричі повторений сигнал про небезпеку з боку ворога. У психологічному словнику є таке визначен­ня: тривожність — це індивідуальна психологіч­на особливість, що полягає в підвищеній схильності відчувати занепокоєння у різних життєвих ситу­аціях, зокрема й у таких, які до цього не призво­дять.

Варто відрізняти тривогу від тривожності. Якщо тривога—це епізодичне виявлення зане­покоєння, хвилювання дитини, то тривожність є стійкою. Тривожність може поєднуватися з неврозом або іншими психічними розладами. Тривожні діти намагаються тримати свої проблеми при собі. їх вирізняє надмірне занепокоєння, при­чому іноді вони бояться не самої події, а її пе­редчуття. Часто вони очікують найгіршого. Діти почуваються безпорадними, побоюються грати в нові ігри, вдаватись до нових видів діяльності. У них високі вимоги до себе, вони дуже само­критичні. Рівень їхньої самооцінки низький. Такі діти вважають, що вони гірші за інших в усьому, некрасиві; нерозумні, незграбні. Вони шукають заохочення, схвалення дорослих у всіх справах.

Для тривожних дітей характерні соматичні проблеми: болі в животі, запаморочення, головні болі, спазми в горлі, важке поверхневе дихання тощо. Під час виявлення тривоги вони часто відчувають сухість у роті, слабкість у ногах, при­скорене серцебиття.

ПРАВИЛА РОБОТИ З ТРИВОЖНИМИ ДІТЬМИ

Шпаргалка для вихователя:

1. Уникайте змагань і роботи на швидкість.

2. Не порівнюйте дитину з іншими.

3. Частіше використовуйте тілесний контакт, вправи на релаксацію.

4. Сприяйте підвищенню самооцінки дитини, частіше хваліть її, але так, щоб вона знала, за що.

5. Частіше звертайтеся до дитини на ім'я.

6. Демонструйте зразки впевненої поведін­ки, будьте у всьому прикладом дитині.

7. Не ставте до дитини завищених вимог.

8. Будьте послідовні у вихованні дитини.

9. Намагайтеся робити дитині якнайменше зауважень.

10. Використовуйте покарання лише в край­ніх випадках.

11. Не принижуйте дитину, караючи її.

 РОБОТА З АУТИЧНИМИ ДІТЬМИ 

Аутизм — це стан психологічного відчужнення, що виражається у втечі людини від контактів з дійсністю, зануренні в замкнутий світ своїх пере­живань. Дитячий  аутизм — це властивість дитини або підлітка, розвиток якого характеризується різким зниженням контактів з оточенням, слабко розвинутою вимовою і своєрідною реакцією на зміни в оточенні. Для аутизму характерний аномаль­ний розвиток усіх сфер психіки: інтелектуаль­них, емоційної, сприйняття, моторики, уваги, пам'яті, мовлення.

Аутизм виявляється в різних формах.

Дитячі психологи визначають чотири основні форми виявлення аутизму:

    повна відчуженість від того, що відбувається;

•  активне неприйняття більшої частини світу;

•  переймання аутичними ідеями, конф­ліктність;

•  надзвичайні труднощі організації спілку­вання та взаємодії.

За статистикою, глибокий аутизм буває тільки в однієї дитини з тисячі. У повсякденній прак­тиці, у школі, в таборі ми, як правило, маємо справу з дітьми, в яких є лише деякі аутистичні ознаки. Серед хлопчиків аутизм трапляється в 4—5 разів частіше, ніж серед дівчаток.

Причини виникнення аутизму в наш час до кінця не досліджені. Учені вважають, що най­поширеніші серед них — це порушення внутрішньоутробного розвитку й важкі хвороби ран­нього дитинства.

 ПРАВИЛА РОБОТИ З АУТИЧНИМИ ДІТЬМИ

Шпаргалка для вихователя:

1. Будьте уважним до дитини, делікатним.

2. Виявляйте гнучкість: не треба змушувати дитину робити заплановане дорослим, краще стежити за її інтересами і прагненнями.

3. Намагайтеся зрозуміти дитину, приймай­те її такою, якою вона є.

4. Поетапно долучайте її до групових справ, не змушуючи, а стимулюючи до активності.

5. Застосовуйте в роботі з дитиною якнай­більше різноманітних форм взаємодії, збагачу­ючи її емоційний та інтелектуальний досвід.

6. Створюйте ситуацію успіху: добирайте такі завдання, з якими дитина обов'язково впорається.

7. Запропонована діяльність має бути чітко запрограмована: дитина повинна знати, що ро­бити спершу, яка послідовність дій робити, як закінчити.

8. Схвалюйте, заохочуйте дитину.

 Завантажити файл