Важливою передумовою успішного й
об’єктивного оцінювання учнів є доброзичливість. Свого часу В.О. Сухомлинський
з цього приводу слушно зазначив: „Оцінка лише тоді стаєстимулом, який спонукає
до активної розумової праці, коли взаємини між учителем і учнемпобудовані на
взаємному довір’ї і доброзичливості...”. Доброзичливість, як постійна риса
педагога проявляється насамперед у створенні найбільш сприятливої ситуації, в
якій школярімогли б оптимально продемонструвати свої досягнення. Ця ситуація
зумовлюється діями вчителя,його зверненням до учнів, мотивацією оцінки,
реакцією на їх поведінку, його тоном,зауваженнями. Якщо при загалом
доброзичливих стосунках між учнями і вчителем останньомудоводиться виставляти
незадовільну оцінку, вона не ображає школяра, а стимулює його до більш
активної, напруженої навчальної праці. Коли ж таку оцінку ставить учитель,
якого не люблять учні, то деякі з них розглядають її не як оцінювання рівня
своїх знань, а як вияв ставлення педагога до себе, що викликає сильні негативні
переживання. Як наслідок – учні неправильно сприймають поставлену їм оцінку,
вважають її необ’єктивною, і вона не може через це належним чином виконати
своїх освітніх та виховних функцій. Загальновідомо, що доброзичливий мікроклімат у класі починається з появою
вчителя, зі слів привітання, тону, яким воно мовиться: спокійно, без пафосу,
але й небайдуже. Почувши своє прізвище під час опитування, дитина по голосу
відразу відчуває настрій педагога. Лагідне звертання до неї налаштовує на
спокійну, впевнену, загалом правильну відповідь. Тому досвідчений учитель, готуючись до уроку, продумує не тільки те, як він
викладатиме навчальний матеріал, на що акцентуватиме увагу учнів а й як
поводитиметься на уроці, щоб хвилювання дітей звести до мінімуму, вселити їм упевненість
у власних силах. У процесі навчання дуже важливо не поспішати з негативною оцінкою діяльності
дитини. Учитель як тонкий психолог повинен враховувати те, що ніщо так не
пригнічує дитину, як усвідомлення безперспективності, як думка про свою бездарність,
невміння вчитися. Якщо робота учня все ж таки оцінюється негативно, то при
загальній прихильності до нього, за доброзичливої атмосфери, коли відчувається
віра педагога в можливості дитини, негативна оцінка сприймається спокійніше,
вона навіть стимулює учня до наполегливішої праці. Спостереження за діяльністю шестирічних першокласників свідчать, що їхня
старанність в оволодінні знаннями не завжди дає бажані результати. Тому слід
враховувати і ставлення до навчання, підтримувати зусилля учнів там, де ще не
досягнуто належних результатів. Проте навіть ці намагання школяра заслуговують
на те, аби учитель відзначив їх, оцінив як позитивні досягнення. Учні початкових класів, як відомо, на уроках досить часто припускаються
помилок. Різке зауваження педагога може знизити активність школяра, особливо
нерішучого. Тому вчитель має тактовно поправити вихованця. Іноді він може
запропонувати: „Послухай, як відповідатимуть Іра, Юра”. В іншій ситуації
педагог зауважує: „Стараються мої діти, пам'ятають пояснення. І Олеся встигає
за всіма”. Лише тоді, коли вчитель упевнений, що помилка дитини — результат її
неуважності під час пояснення нового матеріалу, варто висловити свою оцінку
суворіше: „Я незадоволена тобою”, „Ти зовсім не слухав”. Навіть поставивши учневі заслужену та ще й високу оцінку, вчитель все ж
знаходить такі слова похвали і заохочення, які найбільшою мірою впливають на
психіку дитини й стимулюють її до подальшого успішного навчання. Опитуючи
учнів, педагог впливає на них не тільки об’єктивною оцінкою, а й продуманим,
вагомим словом, яке заохочує учня, сприяє досягненню ним у майбутньому більш
високих навчальних результатів (успіхів). Аналіз педагогічного досвіду засвідчує, що деякі педагоги оцінюють знання
школярів залежно від їхньої поведінки. Переконані, цього робити не слід. Адже
на учня й так надто активно впливає реакція класу щодо оцінки його роботи
вчителем (пожвавлення, схвальні чи критичні репліки, навіть сміх з приводу
невдалої відповіді). Реакція вчителя на це (а вона не залишається поза увагою
класу) має сприяти зближенню дітей, вихованню в них доброзичливого,
співчутливого ставлення один до одного. Тоді виховний вплив оцінки буде
набагато значимішим, ефективним. Оцінюючи діяльність молодших школярів, педагог мусить:
а) усвідомити свої вимоги до учнівської діяльності; б) виявляти позитивні та негативні переживання, пов'язані з оцінкою; в) враховувати реакцію дітей на оцінку їх праці. Вчені переконані, що в оцінці діяльності учнів особливо важливим є подолання
формалізму. Знаючи, що успішність учнів забезпечується співдружністю школи, сім’ї й
суспільства, завдяки сумлінному виконанню кожною стороною своїх обов’язків,
учитель повинен розкрити вимоги до оцінки знань учнів і тоді батьки і діти
будуть орієнтуватися на вимоги і прагнутимуть сумлінно виконувати їх. Зазначимо, що подолання формалізму в оцінці результатів праці школярів,
виставлення їм об’єктивних оцінок дає можливість активізувати формування в них
ряду позитивних якостей, і насамперед принциповості, чесності, справедливості. Доцільно також залучати учнів початкових класів до поетапних, процесуальних і
результативних взаємооцінок, які формуються на основі вмотивованих суджень
педагога. Наприклад, серед виставлених робіт відібрати найвдаліші, тобто ті, де завдання
виконані правильно, обґрунтувати свій вибір, виставити у куточку „Наші кращі
роботи”. Підсумовуючи урок, варто наголосити на значенні виконаного завдання,
показати, що вчитель задоволений успіхами дітей, їхньою активністю. Необхідно
підбадьорити тих, хто мав труднощі. Досвідчені учителі залучають і самих учнів
до оцінювання знань однокласників. Здійснюється це шляхом рецензування
відповідей, що сприяє не тільки активізації їх уваги, а й формуванню таких
якостей, як чесність, справедливість, переконує дітей, що виставлення
об’єктивної оцінки – це дуже складна й відповідальна справа. . Педагогам слід пам’ятати, що об’єктивні оцінки дають можливість батькам, школі,
учням одержати правильне уявлення про справжній стан засвоєння школярами
навчального матеріалу, адже успішне виховання учнів передбачає справедливу
оцінку їх знань, умінь і навичок, що, власне, підвищуватиме мотивацію їх
пізнавальної діяльності. Учитель повинен брати до уваги і той факт, що переживання дітьми оцінки
результатів їх навчання і вплив цієї оцінки на мотивацію їхньої діяльності,
залежить від гнучкості її застосування, від урахування особливостей кожного.
Зазначимо, що індивідуальний
підхід до учнів виявляється: а) при врахуванні емоційного стану кожної дитини та її можливостей; б) доброзичливому ставленні до неї; в) мотивації оцінки; г)гарантуванні успіху виконання навчального завдання; д) акцентуванні уваги колективу класу на успіхах товаришів. Підкреслимо, що індивідуальний підхід до школярів полягає не в підвищенні чи
заниженні до них вимог, а в умінні вчителя зважити на особливості вихованців,
допомогти їм успішно виконати завдання. В. О. Сухомлинський слушно наголошував,
що індивідуалізація оцінювання діяльності учнів дає змогу кожному пізнати
радість успіху в навчанні. Він, зокрема, стверджував: „Радість успіху — це
могутня емоційна сила, від якої залежить бажання дитини бути хорошою. Турбуйтесь про те, щоб ця внутрішня сила дитини ніколи не
вичерпувалась”[5,с.466]. В оцінювання діяльності школярів індивідуальний підхід виявляється і у виборі
способів пояснення вимог, у тому, як ставить учитель запитання, в мотивації
оцінки. Зумовлено це тим, що одну й ту ж оцінку учні сприймають по-різному. Для
дітей, впевнених у своїх силах, немає потреби постійно підкреслювати їхні досягнення.
Дехто з учителів вважає, що вони дотримуються індивідуального підходу в
оцінюванні знань учнів, коли пропонують легкі завдання невстигаючим школярам і
значно складніші—сильним. Насправді ж тут має значення насамперед те, як саме
вчитель ставить свої запитання. Наприклад, для шестиліток, які добре вчаться,
можнапропонувати запитання у будь-якому порядку. Учня, котрий має посередні
знання, краще опитувати в такій послідовності, щоб він міг дати відповідь на
перше запитання. Це додасть йому впевненості й допоможе відповісти на інші,
складніші запитання. Відповідь може бути розгорнутою, детальною чи стислою, але
завжди правильною. Індивідуалізація оцінювання виявляється і також у створенні вчителем такої
ситуації, коли успіх однозначно гарантований. Кожна робота дитини має бути для
неї хай і незначним, але все ж таки поступом уперед. Для цього слід забезпечити
школярам, особливо з низькою успішністю,посильну розумову працю, доступні для
них шляхи подолання труднощів, зацікавити роботою, завдяки якій вони постійно б
розвивалися інтелектуально. Однак наші спостереження засвідчують, що принцип гарантованого успіху не слід
розуміти так, начебто взагалі треба уникати ситуацій, в яких би діти зазнавали
невдачі, допускали якісь помилки. Головне, щоб вони були тимчасовими і не
руйнували в цілому позитивне ставлення учнів до навчання. Реалізація
гарантованого успіху — важлива передумова створення у класі атмосфери
життєрадісності й оптимізму. Мета негативного оцінювання полягає в тому, що
воно змушує дитину замислитися над власною поведінкою, а потім виправити
зазначені недоліки. Підкреслимо, що в оцінюванні діяльності першокласників слід, по можливості,
користуватися найменш суворими видами негативної оцінки, виявляти при цьому
педагогічний такт. Зауважимо, що дотримання психолого-педагогічного такту в
оцінюванні знань, умінь і навичок – обов’язкова умова успішного виховання
учнів, показник педагогічної культури вчителя. Педагог має діяти тактовно
завжди, на кожному кроці, і в першу чергу тоді, коли оцінює навчальні
досягнення молодших школярів. Щоб вдосконалювати знання, вміння і навички та
виховувати учнів оцінкою в процесі її виставлення, необхідно насамперед дати їм
можливість переконатися, що вчитель дуже уважно слухає їх відповіді, детально
зважує усі „за” і „проти” і намагається бути об’єктивним, справедливим.
Безтактовність учителя іноді проявляється в порівнянні навчальних успіхів
різних учнів. Однак справжній педагог повинен пам’ятати, що так, як діти мають
різний колір волосся, різні фізичні можливості, так само вони бувають
неоднаковими за своїм інтелектом, психічними властивостями. Правильно, тактовно організована перевірка і оцінка знань учнів являє собою, на
думку В.О. Сухомлинського, обмін духовними багатствами, передачу їх з розуму в
розум, із серця в серце. При такому контролі в дітей формується бажання не
тільки самим добре підготуватися до уроку і належним чином відповісти, а й
допомогти у цьому товаришам [2]. Досвід переконує, що глибоке знання свого предмета, майстерність його
викладання, енциклопедична освіченість та інші важливі професійні якості, які
так високо цінують школярі у своєму наставникові, можуть бути перекреслені лише
безтактністю вчителя. Через це кожний педагог повинен за будь-яких обставин
залишатися вимогливим, об’єктивним та ідеально тактовним. Але слід брати до уваги і те, що в процесі навчальної діяльності учні досить
часто зустрічаються з різними труднощами. Зумовлено це недостатнім рівнем їхніх
умінь і знань. Саме незнання, невміння самостійно працювати викликає негативне
ставлення до навчання. Вчитель має вчити учнів мобілізовувати свої зусилля на
виконання поставленого завдання. „Виконуючи вправу, не поспішайте”,— застерігає
педагог. „Будьте старанними і працелюбними, тоді багато знатимете і
вмітимете”,— звертається він до дітей, котрі не досить старанно виконують
завдання. Спонукаючи учнів до активної навчальної діяльності на уроці, вчитель має
обов'язково звернути увагу на пасивних школярів. Наприклад, хлопчик під час
пояснення матеріалу був неуважний, але підняв руку для відповіді. Розуміючи, що
він може помилитися, педагог радить: „Васильку, дуже добре, що ти хочеш
відповісти, але спочатку послухаємо Наталочку, а потім відповідатимеш ти.
Згода?” Таке звертання вчителя, за нашими спостереженнями, мобілізує увагу учня,
позитивно впливає на його відповідь. Індивідуальний підхід учителя в оцінювання
діяльності учнів виявляється в педагогічному такті. Висновки. Отож педагогічна оцінка — важлива умова формування позитивного
ставлення до навчання при створенні емоційно позитивної навчальної атмосфери в
класі. Найбільш ефективний вплив на діяльність учнів оцінка вчителя матиме
тоді, коли враховуються психолого-педагогічні умови її впливу: доброзичливе
ставлення до дітей; оцінювання не лише результату, а й зусиль кожної дитини;
мотивування та об'єктивність оцінки, індивідуальний підхід; ставлення учня до
навчання, вчителя та ровесників; усвідомлення вимог учителя, реакція на оцінку,
вплив її на діяльність, віра вчителя в сили і можливості школярів, створення
реальних умов для досягнення успіхів у навчанні.
У роботі з учнями перших класів учителі,
на нашу думку, повинні користуватися такими прийомами: • уважно поглянути на дитину або покласти їй руку на плече, щоб вона знову
почала напружено працювати; • не підкреслювати успіхи одних і невдачі інших дітей; • не протиставляти сильних школярів і слабших; • не вичитувати учневі за його прорахунки перед усім класом, а частіше
проводити бесіду особисто з кожною дитиною; • помічати навіть маленькі успіхи слабо встигаючих учнів, але не наголошувати
на цьому як на чомусь несподіваному; • виховувати розуміння, що здібності до успішного навчання - лише одна з
численних позитивних якостей особистості; • уважно, вдумливо ставитися до всього, що відбувається з шестирічками; • знайти і підтримати в кожній дитині функцією оцінки позитивні тенденції в
учбовій діяльності.
Стосовно форм оцінювання, то домінуючим,
на нашу думку, у першому класі повинно залишитися вербальне оцінювання,види
якого проаналізовані в попередньому параграфі. Не варто використовувати оцінку
у вигляді знаків-символів, бо вони вносять у життя дітей, ідентифікуючись з
недиференційованим бальним оцінюванням, фактор тривожності, що негативно
позначається на формуванні у цих школярів позитивного ставлення до навчання. Використання замінникiв оцiнки-балу :
-вербальних. До так званих вербальних замiнникiв належать тi, що
є "нематерiальними". Учень не може побачити таке оцiнювання.
Найчастiше воно вiдбувається у словеснiй формi. Прикладами такої оцiнки можуть
бути: словесне схвалення вчителем (похвала, направлена одному учневi чи групi
учнiв, досить сильно стимулює подальше їх навчання, виконує роль фiльтрацiї
результатiв, направлення орiєнтирiв роботи школяра в бажане русло); словесне схвалення учнем-експертом (рецензентом) вiдбувається аналогiчно до
словесного схвалення вчителем, проте в даному випадку оцiнювання (однолiтком)
набуває бiльш мотивацiйного характеру; словесна самооцiнка допомагає розкрити недолiки роботи самому учневi. В даному
випадку усунення допущених помилок вiдбувається бiльш якiсно саме через стiйке
їх розумiння школярем. Проте на перших порах i в подальшому вчителю варто
допомагати робити самооцiнку учня, щоб вона набула рис об’єктивностi; виступ експерта щодо результатiв роботи групи учнiв; присвоєння почесного звання вiдбувається, наприклад, на пiдсумкових чи
вiдкритих уроках, уроках-виступах, коли учень, що активний, творчий у певнiй
галузi знань (можливо навiть досить вузькiй) отримує найвищу оцiнку своєї
дiяльностi. По-перше, така робота - величезний стимул для подальшої дiяльностi
цього учня, по-друге, стимул для навчання iнших дiтей; похвала у присутностi батькiв чи групи однокласникiв, iнших педагогiчних
працiвникiв.
-невербальних. Такi оцiночнi замiнники тяжiють бiльше до
ігрових форм (адже використовуються досить часто саме в таких варiацiях), проте
iснують i досить практичнi, обгрунтованi засоби невербального контролю:
-фішки. Вчителем можуть використовуватись рiзноманiтнi види
фішок контрюлю (найпоширенiшою є класифiкацiя за кольором), аналогiчно можуть
рiзнитись i кiлькiсть фiшок (залежно вiд потреб самого вчителя). Наприклад,
вчителем можуть використовуватись фiшки за характером роботи на уроцi (зелена -
в повну силу, синя - частково в повну силу i т.д.); медалi можуть видаватися за звичайну роботу на уроцi, або лише учням, що плiдно
працюють у певнiй галузi знань (наприклад, медаль "Найкращому
читцю"). Така форма оцiнювання перегукується з присвоєнням почесного
звання;
-листiвки; використання оцiнок-печаток; пантомiмiчнi форми оцiнювання (потискання руки, схвальний погляд, умовнi рухи
iз певним змiстовим навантаженням - "добре", "почекай",
"сумнiваюсь", "подумай"), використання сигнальних карток прямого призначення та кодованих за кольором або
за формою; записи у зощитi.
Одним з прикладів здійснення словесного
оцінювання є оцінювання відповідно до рівнів навчальних досягнень учнів:
низький, середній, достатній і високий.
Старайся! Будь уважним! Говори чіткіше!
Твоє письмо має бути кращим! Ти можеш більше!
Ти здатна на краще! Відповідає конкретніше!
Ти вже більше працюєш над собою!
Не сумуй, у тебе все вийде! Доклади більше старань!
У тебе все вийде, тільки зверни увагу на…!
Добре! Дійсно, це так!
Я рада, що ти правильно зрозумів! Вже краще!
Низький (відтворення почутого, прочитаного, побаченого)
Досить добре! Значно краще!
З успіхом тебе! Дуже добре! Досить вдало!
Середній (розуміння сприйнятого)
Як гарно ти запитуєш!
Я погоджуюсь з тобою!
Ти вмієш правильно висловлюватися!
Який ти дотепний!
Ти багато вже вмієш! Як влучно! Чудово! Молодець!
Достатній (застосування знань у практичній діяльності)
Ти можеш творити! Ти маєш власну думку!
Блискуча відповідь! Пречудово! Відмінно! Прекрасно! Бездоганно!
Ми пишаємося тобою! Ти маєш своє «я»!
Ми гордимося твоїми досягненнями!
Приклади висловлень вербального
оцінювання:
1. Успіхів у навчанні!
2. Бажаю успіхів!
3. Пиши старанно.
4. Робота сама за себе скаже.
5. Що посієш — то й пожнеш.
6. Книжку читай — розуму набирай.
7. Навчання — справа честі, будь завжди на місці першім.
8. Навчання любиш — людиною будеш.
9. Учися, мій Друже, відмінником будеш!
10. Кожна робота майстра величає!
11. Хто працює, той щасливий.
12. Без труда нема плода.
13. Слово — полова, а праця — диво.
14. Навчання і труд поруч ідуть.
15. Яка пташка, така й пісня.
16. Бджола мала, а й та працює.
17. З праці — радість, з ледарства — смуток.
18. Щастя і труд поруч ідуть.
19. Хочеш бути щасливим — не будь лінивим.
20. Роботящі руки гори вернуть.
21. Вміння і труд все перетруть.
22. Світло землі — сонце, світло людини — учення.
23. Не мудруй багато, а працюй завзято.
24. Пташка красна своїм пір'ям, а людина — знанням.
25. Праця робить людину розумною.
26. Посій труд, а праця вродить.
27. Хто знання має, той і мур зламає.
28. Учися, дитино, хай розум не спить.
29. Не пером пишуть, а розумом.
30. Маєш голову, май же і розум.
31. Старанність — мати успіху.
32. Хто старанно працює, в того й зошит квітує.
33. Де грамотні люди, там біди не буде.
34. Вчення — світ, а невчення — тьма.
35. Старанність і труд до мети ведуть..
36. На уроці зайвого не говори, а роботу в зошиті покажи.
37. Добре, коли дитина все розуміє. А ще краще, коли і писати грамотно вміє.
38. У праці треба мати не тільки хотіння, а й старання.
39. Хто як дбає, так і має.
40. Менше обіцяй — більше працюй.
41. Спершу треба розсудити, а тоді — робити.
42. Поспішити — людей насмішити.
43. Добре роби — добре й буде.
44. Наука в ліс не веде, а з лісу виводить.
45. Уперта праця все переможе.
46. Око бачить далеко, розум ще дальше.
47. Мудрим ніхто не родився, а навчився.
48. Знайко біжить, а незнайко лежить.
49. Учитеся, брати мої, Думайте," читайте... Т.Г. Шевченко
50. Мій школярику, спіши!
Вчись у тата, вчись у мами.
Треба встигнуть залишить
По собі хорошу пам'ять.
51. Допитливим, цікавим будь,
Та тільки не байдужим. —
52. В Країну Знань велику путь Долай уперто, друже!
53. Буду я навчатись мови золотої...
54. Як парость виноградної лози плекайте мову.
55. Від рідного слова ти сил набирайся.
56. Учися, серденько, Колись з нас будуть люди. Т.Г. Шевченко
57. Не хвались, а вчись!
58. Слухай, дивись, учись. Будь сьогоденним. М.Т. Рильський
59. Видно майстра по роботі.
60. Бажання плюс уміння — успіхи в умінні!
61. Від науки міцніють руки.
62. Чудово! Дуже добре попрацював
63. Задоволена твоєю роботою !
64. Добре !
65. Дуже добре !
66. Уже краще !
67. Так тримати!
68. Видно, що стараєшся !
69. Справився !
70. Добре справився !
71. Ти досяг успіху !
72. Спробуй .... не поспішати, уважно писати, доводити до ліній, писати менші
(більші) букви (цифри), писати без виправлень
73. Думаю, що старався тільки при виконанні одного завдання.
74. А ти як думаєш, що в тебе не так, як на зразку?
75. З'єднання букв відсутні. Повправляйся у цих з'єднаннях.
76. Будь ласка, подружись з письмом цих букв !
77. А чи зможеш написати сторінку без виправлень?!
78. Думаю, ти і сам своєю роботою, не задоволений !
79. Знаю, що якщо захочеш, то зумієш і без помарок (виправлень), охайно писати.
80. Спасибі за охайну роботу.
81. Спасибі за насолоду від перевірки роботи!
82. Обурена! Так не берегти зошит! Прикро! Але змушена перевіряти таке письмо.
Література
1. Близнюк С.Л. Роль оцінки у вдосконаленні знань, умінь і навичок учнів. – К.
–1990. –48 с.
2. Зубалій Н.П. Вплив оцінки на ставлення шестирічних першокласників до
навчання // Початкова школа 1990. –№ 5. - С.27-30.
3. Калініченко Н.І.Шлях до дитячих сердець // Українська мова і література в
школі. – 1992. № 1. С.64-65.
4. Стефюк С.К. Деякі аспекти етнопедагогічної освіти як можливості
духовно-творчого розвитку особистості // Педагогіка і психологія - 1998. - №2 -
С.127.
5. Сухомлинський В. О. Вибрані твори: У 5 т. - К., 1976. - Т. 2. - С. 466; -
Т.4. - С. 31; Т.2 –С.465.
Швець Наталія Анатоліївна,
вчитель початкових класів
Уманської загальноосвітньої школи
І-ІІІ ступенів №11 ім. М.П.Бажана
Уманської міської ради Черкаської області
|
