*Завжди говори правду дітям, навіть тоді, коли це невигідно для тебе. *Не намагайся силою досягнути успіху. *Будь великодушним — умій прощати. *Не забувай хвалити. *Хвали в міру, вміючи. *Помічай найменші успіхи учня. *Оцінюй тільки вчинки дитини, а не її саму. *Знайди ключ до кожного. *Починай навчання не з букваря чи формул, а з радості. *Коли розмовляєш з дитиною, завжди дивись їй в очі. *Висловлюйся як можна ясніше й чіткіше. *Не вбивай у дітях казку. *Думай про дитячий «банк щасливих спогадів». *Краще виховання — запрошення учня до роздумів. *Тільки наблизивши до себе дитину, можна впливати на розвиток його духовного світу. *Діти не повинні йти від вчителя підкореними. *Визнавай права учня на помилку. До того часу, поки у дітей є віра в добро, людину, ідеал, є й виховання. *Дитина ставиться до тебе так, як до неї ставляться дорослі. *Не кажи про учня «нездібний», а кажи: «Здібності у нього ще не розкриті». *Ніколи не карай учня, котрий завинив, одразу. *Не «заводься» з учнями. Ніяких нотацій. *Не можна говорити учням тільки про їх недоліки. *Не використовуй оцінки як засіб покарання. *Необдумане покарання дуже шкодить. *Нетактовність, несправедливість учителя — криміногенні. *Завищені вимоги до учня — одна з причин конфліктів. *Учень, упевнений у неможливості змінити щось, відмовляється від пошуку. *Від постійних невдач діти озлоблюються. *«Важкі діти — це ті, котрих зрадили батьки» (А.С.Макаренко).
